Новини

Голод – слово сповнене болю та скорботи. У ХХ столітті українці пережили три масових голоди: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського народу, який здійснювався радянською владою.
У 1929-1933 роках комуністична партія під керівництвом Сталіна завдала подвійного удару селянству – розкуркулення та колективізація.
Розкуркулення означало по суті фізичне знищення або депортацію на північ мільйонів селян разом з їхніми родинами. Офіційно розкуркуленню підлягали найзаможніші, найвпливовіші та найнепокірніші-ті хто не погоджувався з політикою партії. Що ж до колективізації, то її мета полягала в цілковитій ліквідації приватного землеволодіння й концентрації решти селянства в контрольованих більшовиками «колективних» господарствах. Завдання «ліквідації куркульства як класу» поставлене Сталіним у грудні
1929 року, ця кампанія була формою репресій по відношенню до усього селянства.
Після цього, у 1932-193Зроках сталося те, що можна охарактеризувати як терор голодом (або голодомор) проти колективізованих селян України та значної частини заселеної українцями Кубані, здійснюваний шляхом установлення для них занадто великих, непосильних норм хлібоздачі, вилучених до останку харчів, а також ужиття заходів, аби жертви голоду не дістали допомоги зовні, навіть із інших районів СРСР.
У1931 році у багатьох селян вилучили все зерно, в тому числі і посівний фонд. Врожай 1932 року був лише на 12% менше середнього врожаю за 1930 рік і міг би забезпечити селянам мінімум продовольства. Наближення катастрофи відчувалося вже в середині 1932 року, але хлібозаготівлі тривали. Для вилучення хліба в Україну прибула спеціальна комісія на чолі з В. Молотовим. До виконання хлібозаготівельного плану надзвичайна комісія перевела Україну на блокадне становище: райони села що не виконували план, заносилися на «чорну дошку»-це прирікало людей на голодну смерть.
Працівники ДПУ відбирали не тільки залишки зерна а й інші харчові запаси: сухарі, картоплю, сало, соління тощо. На початку 1933 року фактично всюди в Україні запасів не залишилося фактично це була дія спрямована свідомо на повільне фізичне знищення селянського населення. Люди вимирали родинами селами. Були зафіксовані страшні випадки людоїдства і навіть трупоїдства.
До українців вчинено нечуваний злочин. Наш святий обов’язок пам’ятати про жертви цього злочину, робити все, щоб Україна була не лише незалежною, демократичною, правовою, а й справді соціальною і головне заможною державою, в якій кожен громадянин за будь яких обставин почуватиметься захищеним.
До Дня пам’яті жертв голодоморів, який традиційно відзначається у четверту суботу листопада, КЗ Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» відкриває для відвідування експозицію, присвячену цим страшним рокам.

‼️Звертаємо вашу увагу на те, що відтепер наші відвідувачі мають можливість скористатись послугою безготівкового розрахунку☝️

До уваги наших відвідувачів!

Плануючи подорож до архітектурної перлини Запорізької області, враховуйте, будь ласка, зміни в графіку роботи музею-заповідника «Садиба Попова»

9 листопада – День української писемності та мови.

Солов’їна, калинова, мелодійна, співоча, рідна, і все це Вона – Українська мова! Можна дібрати безліч епітетів, але жоден з них не здатен в повній мірі розкрити невичерпну красу нашої мови.
Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Число мовців – понад 45 млн, більшість яких живе в Україні. З погляду лексики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім польська (70% спільної лексики) і словацька (68% спільної лексики).
На превеликий жаль, протягом багатьох поколінь українську мову забороняли, цькували та цілеспрямовано знищували. Чому? Тому що мова – це один з факторів, які виділяють один народ від іншого, це маркер нації, це наше культурне надбання, намагаючись відібрати мову – в нас відбирали самоідентифікацію. Народ може втратити все: незалежність, військову могутність, рідну землю, — але він виживе, якщо збереже мову.
В цей святковий день, хочеться наголосити – без мови немає нас. Любімо її, послуговуємось нею, та пишаємось тим, що ми – УКРАЇНЦІ🇺🇦

Шановні працівники культури!

Прийміть найщиріші вітання та найкращі побажання з нагоди професійного свята!
Ви даруєте людям радість, несете культуру до кожного серця, кожної душі, а разом з тим своєю плідною творчою працею звеличуєте рідну Україну! Ви ті, хто присвятив себе благородній справі – зберігати, розвивати і відтворювати безцінні духовні скарби нашого народу. Культурні досягнення та традиції – це скарб, яким треба вправно скористатися. Тож, збереження культурного спадку і шанування своїх видатних земляків може стати для нас не тільки приводом для пишання, але й запорукою подальшого культурного розвитку та творчої наснаги. Сподіваємось і віримо, що це свято подарує вам душевну злагоду, натхнення в роботі заради утвердження на землі ідеалів Добра, Любові і Краси! Нехай здійсняться всі ваші життєві плани, надії і мрії, а кожен день вашого життя буде світлим і сонячним і дарує нові життєві перемоги. Нехай ніколи не згасає творчий вогник у ваших серцях!

ТОЙ САМИЙ ПОПОВ

Епоха просвітництва одна з ключових в історії європейської культури. Балом стали правити розум та освіченість, гідним представником цього періоду є Василь Степанович Попов – представник дворянського роду, засновник нашого міста. Перед нами постає образ Попова як державного діяча, великого землевласника, який проявляв турботу про своїх селян, людини, яка займалась заселенням нашої території та її благоустроєм. Постать, яка вміла знаходити собі покровителів, пристосовуватися до їх смаків і отримувати з цього користь для себе, окрім того особистості дуже працьовитої, відданої, з розвиненим почуттям обов’язку.
Ім’я Василя Степановича оповите ореолом таємничості, а інтернет рясніє неправдивою інформацією про нього.
Отож, сьогодні, 5 листопада, в річницю смерті представника першого покоління «василівських» Попових, розвінчуємо найрозповсюдженіші міти!
 

Увага‼️

Важлива інформація для відвідувачів, які подорожують в індивідуальному форматі

Приїжджаючи до «Замку Попова» неодмінно хочеться побачити сам палац, та нажаль про його красу і розкіш лишилися лише спогади і фотографії… Побудований у 1894 році, палац мав розміри 42 на 49 метрів, був двоповерховим та мав п’ять веж. Архітектура палацу була виконана у мавританському стилі, з елементами неоготики і гармонійно доповнювалася двокольоровою фламандською кладкою. На сьогоднішній день від головної споруди маєтку майже нічого не лишилося. Руйнування почалося ще в 1930-ті роки, палац розбирали на будівництво міських споруд. Під час окупації його займали німці, організувавши тут штаб та воєнний госпіталь. Потім, у серпні 1943 року споруду було підірвано, залишки стін розібрали у повоєнний період і зараз на місті палацу ми можемо бачити лише одну вежу. Не зважаючи на вибух і кілька спроб зруйнування, вона, наче згадка про минулу велич, височить на території колишнього маєтку Попових. Та все ж таки підходити близько до неї ми не рекомендуємо, бо час бере своє і на сьогодні вежа потребує реставрації.

28 жовтня – День визволення України від фашистських загарбників.

У 1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України.

Битва за визволення України тривала 680 діб і саме 28 жовтня 1944 року останні окуповані гітлерівцями території України були визволені радянськими військами.

У ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.

Вигнання нацистів стало вагомим кроком до здобуття Україною Незалежності. Досвід боротьби із нацизмом доводить, що війна завжди закінчується у столиці агресора.

Ми щиро вдячні тим, хто у нелегкі воєнні роки відстояв свободу рідної землі та врятував її від поневолення. В цей світлий і водночас сумний день ми відкриваємо для відвідування експозицію «Війна великим горем нам стала» в виставковому залі північного флігеля КЗ ВІАМЗ «Садиба Попова». Зберігаймо історію разом!

Сьогодні, 27 жовтня, ми святкуємо річницю визволення нашого рідного міста від фашистських загарбників. Минуло 78 років з того переможного дня, але і донині не вщухає біль людських втрат у тій жахливій смертоносній війні. Море сліз пролито солдатськими матерями, вдовами та сиротами, і не можна виміряти глибину та гіркоту цього горя.

В цей день ми згадуємо, шануємо та низько вклоняємось воїнам-визволителям. Ми, як співробітники музею-заповідника, є зберігачами історії та національної пам’яті, нині хочемо згадати перебіг тих знакових подій та тих кому ми завдячуємо свободою.

Наступ частин Червоної армії розвивався від с. Карачекрак у напрямку Верхньої Криниці та с. Скельки. 23 та 24 жовтня відбувалися найбільш гострі зіткнення. За дві доби було відбито понад десять контратак противника. У ніч із 24 на 25 жовтня наші 912-й та 906-й стрілецькі полки різким ударом відкинули ворога від залізниці та увійшли до південної частини Василівки. З 25 жовтня противник, який переважав силами, контратакував два радянські полки, що вирвалися вперед.

Лише за один день бою ці полки «втратили близько половини свого особового складу». У тому жорстокому бою смертю героїв загинули заступник командира 912-го полку капітан Трохим Костянтинович Кравцов, командир 906-го полку підполковник Василь Петрович Страх, командир 3-го батальйону 912-го полку капітан Михайло Ілліч Гамаюнов та ще багато інших доблесних воїнів. За день до цього, 24 жовтня при відбитті контратак та ворожих танків виявив особисту мужність, стійкість та відвагу командир 90-го (в інших документах 92-го) окремого протитанкового дивізіону ст. сержант Юхим Васильович Гапонов. Залишившись один біля гармати, поранений, він до кінця виконав свій військовий обов’язок – ворожі танки так і не пройшли на тому рубежі.

25 жовтня здійснив свій подвиг льотчик-винищувач мол. лейтенант Сергій Ілліч Морозов, який у небі над Василівкою був підбитий і свій літак, що горить, направив у колону транспорту ворога на північ від с. Бурчак. С.І. Морозов та Є.В. Гапонов посмертно удостоєно звання Героя Радянського Союзу та поховано на території нашого району. До 13 години 25 жовтня Радянські Війська відбили п’ять сильних контратак ворога і, нарешті, остаточно закріпилися на зайнятих рубежах. Під час цих боїв наші воїни показали зразки мужності. Так, навідник танкового кулемета Яким Володимирович Яковенко, який один із усього підрозділу залишився живим, тривало вів бій проти 70 фашистів.

Командир 3-го батальйону 912 полку капітан М.І. Гамаюнов у рішучі моменти бою піднімав бійців до атак. Надихаючи їх своєю хоробрістю та мужністю, офіцер особисто знищив до 20 фашистів. Він був там, де створювалася складна бойова ситуація.

Близько 2-ї години ночі 27 жовтня, 243-а стрілецька дивізія вибила ворога з позицій у Південно-Східній частині Василівки. Фашисти, боялись оточення – стрімголов відійшли на захід. А до ранку 27 жовтня 1943 року Василівку було звільнено повністю.

Нині і назавжди: Слава воїнам-визволителям!

Олександр Довженко казав: «НАРОД, ЩО НЕ ЗНАЄ СВОЄЇ ІСТОРІЇ, Є НАРОД СЛІПЦІВ», у сучасному світі цей вислів лишається актуальним, ба більше – злободенним – гострим та пекучим.

    Історія нашого міста унікальна та неповторна, багата та насичена, невідривно пов’язана з історією дворянського роду Попових – засновників Василівки та навколишніх сіл. Гуляючи вулицями міста мало хто замислюється над тим, що цими вуличками проїхалися всі «катки» історії. Місто може похвалитись багатьма історичними будівлями, похвалитись – тому що вони збереглись до сьогодні, а затьмарює цей факт стан збереження історичних об’єктів. І якщо деякі споруди ми можемо побачити на власні очі, то декотрі ключові культові будівлі – залишились лише на фотокартках, малюнках, картинах та в пам’яті старожилів.
    До руйнації церкви Святих Апостолів Петра та Павла доклала руку радянська влада – у розпал антирелігійної кампанії радянського союзу, а це 1956 р., церква була цілеспрямовано, варварськи зруйнована, от як про це згадують очевидці: «Трохи вище фундаменту відбійними молотками робили дірки крізь товщу стін, через кожні дві дірки простягали металевий трос і затягували його петлею. А потім три тягача виривали шматок стіни. Роботи велися по всьому периметру церкви завзято і наполегливо, поки стіни самі не впали на землю. Потім купи каміння вивозили за межі міста, а що залишилося – цеглини і штукатурку, розрівняли бульдозерами».
Вищезгадана церква була збудована за наказом та на кошти Олени Олександрівни Попової (у дівоцтві Еріставі) – княгині з древнього, царського роду Багратіонів. Під спудом цієї церкви покояться: Павло Васильович Попов, його дружина Олена Олександрівна та їх син – Василь Павлович Попов. Після знищення церкви та цвинтаря, який знаходився поруч, на цьому місці було збудовано літній кінотеатр та танцювальний майданчик, був час, коли василівці танцювали запальні танці на кістках. А обидва входи в підвальні приміщення були засипані. З того часу ніхто не може потрапити в склеп Попових, де і до сьогодні стоять, завалені вугіллям та сміттям, мармурові саркофаги засновників міста.
    Нинішня влада, гарно перейняла спадок радянського союзу і продовжує культивувати ідею руйнації історичної пам’яті, знищення нашої самоідентифікації, яка тільки зароджується. Будівництво нових споруд на землі яка має важливе культурно-історичне значення – вандалізм. Таке зневажливе ставлення до поховань – обурює.
    Нижче приводимо схему розташування церкви Святих Апостолів Петра та Павла і цвинтаря – вона була намальована Володимиром Володимировичем Мєшковим за спогадами Анастасії Мефодіївни Сергєєвої (1906 р.н.) та публікується вперше. Ця схема – безцінна, бо людей, які б пам’ятали та могли розповісти історію нашого «парку» вже немає серед живих.
Зберегти, не можна забути. Нас об’єднує спільна історія – знайте, пам’ятайте та шануйте її.
До роковин з дня смерті Василя Павловича Попова, згадаємо про людину, яка народилась у Василівці, зробила значний внесок у розвиток міста та була похована тут, в центрі, у склепі на місці зруйнованої Свято-Петро-Павлівської церкви. До речі, свій останній притулок у родинному склепі Попових під спудом храму, знайшли й його батьки: княжна з древнього царського, грузинського роду Багратіонів – Олена Олександрівна Еріставі (Попова), та її чоловік генерал-майор Павло Васильович.
З Днем Державного Прапора України!!!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Тяжкий, тернистий шлях пройшов наш народ до створення своєї, незалежної країни. Через кров, понівечені долі цілих поколінь та розчарування – вижив.
Саме дух українства завдяки традиціям, звичаям та мові врятував народ від духовного та фізичного виродження.
Традиції та звичаї створювались віками і вирізняли українців поміж інших народів. Традиція – спосіб передачі від одного покоління до іншого певної генетично-духовної програми, що базується на світогляді, віруваннях, способах мислення і виховання, морально-етичних нормах і є важливим і для сучасників і для майбутніх поколінь.
До прийдешнього Дня Прапора та з нагоди 30-річчя Незалежності України, колектив КЗ Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» щиро вітає усіх українців з цим знаковим для кожного днем, та бажаємо завжди вірити у свої сили, поважати один одного, любити свою країну, шанувати нашу історію, злагоди та достатку у кожен дім, процвітання та миру рідній Україні!
     

ОГОЛОШЕННЯ

про проведення конкурсного добору на посаду директора комунального

закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник

«Садиба Попова» Запорізької обласної ради

Запорізька обласна рада оголошує конкурс на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради

  1. Строк приймання документів на участь у конкурсі

Документи на участь у конкурсі приймаються з 01 липня 202l року упродовж 30 днів до 02 серпня 2021 року (включно).

  1. Початок формування конкурсної комісії

Запорізька обласна рада (далi — Орган у правлiння) розпочинає формування конкурсної комiciï з проведення конкурсного добору на посаду директора комунального зaклaдy «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради з 02 липня 202I року.

  1. Умови проведення конкурсу

Обов’язковою умовою проведення конкурсного добору є його відкритість

Представники засобів масової інформації та громадськості мають право бути присутніми на засіданнях конкурсної комiciï під час проведення співбесіди з кандидатами, під час якої публічно презентуються запропонованi проєкти програм розвитку закладу культури на один i п’ять років.

Орган управління забезпечує відео- та аудіофіксацію всіх засідань конкурсної коміciї та розміщує матеріали засідань конкурсної комiciï на своєму офіційному вебсайті zor.gov.ua.

Уci зацікавленi особи можуть взяти участь у конкурсі директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Пoпова» Запорізької обласної ради.

Особа, яка бере участь у конкурсі, упродовж 30 днiв з дня оголошення конкурсу подає до виконавчого апарату Запорізької обласної ради такі документи:

– власноручну заяву про участь у конкуpci з наданням згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;

– автобіографію, що містить прізвище, ім’я та по батькові, число, місяць, piк i мicue народження, інформацію про громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), мicцe роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), контактний номер телефону та адресу електронної пошти чи іншого засобу зв’язку, відомості про наявність чи відсутність судимості;

– копію документа, що посвідчує особу, копiï документів про вищу освіту;

– два рекомендаційні листи довільної форми;

– мотивацій ний лист довільної форми.

Особа може надати інші документи, які, на її думку, підтверджують її професійні чи моральні якості.

Зазначені документи надсилаються на поштову та електронну адреси: проспект Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, відділ трудових відносин управління з питань соціально-економічного розвитку та бюджету виконавчого апарату Запорізької обласної ради, номер контактного телефону:

(061) 239-07-12, Волкова Наталія Євгенівна; електронна адреса: kadry@zor.gov.ua.

Відповідальність за достовірність поданої інформації несе кандидат.

Публічні презентaцiiï проєктів програм розвитку закладу культури на один i п’ять років кандидати презентують під час другого засідання конкурсної комiciї.

  1. Строки проведення конкуpcy

Конкурсний добір починається 01 липня 2021 року та закінчується не пізніше 01 вересня 2021 року.

  1. Вимоги до кандидатів для участі у конкуpci

Кваліфікаційні вимоги:

– виша освіта;

– стаж роботи у сфері культури не менше трьох poків;

– володіння державною мовою;

– здатність за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов’язки.

Не може бути призначена на поcaдy керівника комунального закладу культури особа, яка:

– за piшенням суду визнана недієздатною a6o її дієздатність обмежена;

– має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена a6o не знята в установленому законом порядку, a6o на яку протягом останнього року накладалось адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;

– є близькою особою a6o членом сім’ї керівників органу, шо відповідно до статутних документів здійснює управління закладом культури, а саме: місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Доведення наявності a6o відсутності викладених вище обставин покладається безпосередньо на кандидата.

Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в пункті 1, підпункті “а” пункту 2 частини першої статті 3 Закону України “Про запобігання корупції”, та особа, назначена в пункті 4 частини пepшoї статті 3 Закону України “Про запобігання корупції”, до призначення a6o обрання на відповідну посаду (разом із документами, передбаченими Законом України “Про культуру” подає в установленому Законом України “Про запобігання корупції” порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

3 інформацією, що стосується умов праці, відомостями про матеріально-технічну базу закладу культури, фінансову звітність за попередній бюджетний період закладу культур и можна ознайомитись на офіційному вебсайті Запорізької обласної ради zor.gov.ua.

Оголошення_КЗ_Садиба_Попова

«Війна великим горем нам стала…»
22 червня – день наповнений трагічними спогадами і болем – початок радянсько-німецької війни. Найкривавіша в історії світу війна принесла українцям незліченні жертви і страждання, масовий терор, смерть та руйнування. Гірка доля не оминула жодну українську родину, війна забрала життя кожного п’ятого українця.
За різними оцінками, в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратило притулок. Наш обов’язок – навіки зберегти пам’ять про тих, хто здобув перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму.
Тематична виставка «Війна великим горем нам стала…» висвітлює події в період окупації Василівщини – з жовтня 1941 по жовтень 1943 рр. На виставці представлені опрацьовані архівні матеріали Галузевого державного архіву служби безпеки України (м. Запоріжжя), та розкрито такі теми: формування окупаційних органів влади й каральних органів – поліції, діяльність пронімецьких колабораціоністів, представників ОУН, партизанських загонів та диверсійних груп у Дніпровських плавнях, трагічну сторінку історії єврейського населення у Василівці. Життя нашого міста в період фашистської окупації та героїчне визволення краю – в фотокартках, експонатах, історіях, листах та документах.
Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.
Щиро запрошуємо вас до відвідування тематичної виставки під назвою: «Війна великим горем нам стала…»
Вічна пам’ять загиблим. Честь і слава героям!
«Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) – традиційний фотоконкурс, метою якого є привернення уваги до стану збереження нерухомої спадщини України, представлення її неповторності та розмаїття у найбільшій онлайн-енциклопедії світу. З 1 по 30 вересня запрошуємо подавати на конкурс фото власного авторства пам’яток архітектури, історії, містобудування, садово-паркового мистецтва тощо, наповнювати Вікісховище і змагатися за цінні призи у кількох номінаціях.
Друзі! З умовами конкурсу можна ознайомитись за посиланням:
Вікі любить Землю – Фотоконкурс пам'яток природи
Якщо ви справжній поціновувач краси та естетики, цікавитесь історією та культурою рідної країни, і маєте у своїх архівах мальовничі фото архітектурних/культурних перлин України – то запрошуємо вас до участі у щорічному міжнародному конкурсі фотографії! «Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) – традиційний фотоконкурс, метою якого є привернення уваги до стану збереження нерухомої спадщини України, представлення її неповторності та розмаїття у найбільшій онлайн-енциклопедії світу. З 1 по 30 вересня запрошуємо подавати на конкурс фото власного авторства пам’яток архітектури, історії, містобудування, садово-паркового мистецтва тощо, наповнювати Вікісховище і змагатися за цінні призи у кількох номінаціях.
Друзі! З умовами конкурсу можна ознайомитись за посиланням: https://commons.wikimedia.org/wiki,
Wikimedia Commons
Сьогодні 21 травня у Свято-Покровському храмі м. Василівка було відслужено поминальну панахиду за приснопам’ятного протоієрея Іоана Коваля.
Очолив богослужіння преосвященійший Фотій єпископ Запорізький і Мелітопольський у співслужінні духовенства Запорізької єпархії. По завершені богослужіння відбулася фото виставка у садибі Попова “ПАМ’ЯТЬ ЙОГО З РОДУ В РІД”… Царство небесне і вічний спокій протоієрею ІОАНУ
 
15 травня 2021 року на території комунального закладу Василівський історико- архітектурний музей заповідник «Садиба Попова» в рамках святкування Всесвітнього дня музеїв відбувся захід до десятиріччя Запорізького ГАЗ клубу «Волга 24» ВоВас -2021.
На сьогодні володіти таким ексклюзивом як Волга або ГАЗ «Победа» дуже навіть престижно. Придбати таку ретро машинку можливо двома способами: відразу купити відреставрований автомобіль і відправиться на виставки і зльоти олдтаймерів, або другий варіант – найцікавіший…..😊😉😉😉👍👍👍 купити стареньку))) і вдумливо доводити її до досконалості.
Ось на території Садиби Попова і зібралися майстри гаражних справ старої закалки, які знають і вміють цінувати такі машини як Волга або ГАЗ «Победа».👍👍😉🙃
Також наші гості завітали з подарунками та прийняли активну участь у впорядкуванні території.🌷🌷🌷 По закінченню заходу відбулася освята настоятелем Свято-Покровського Храму Роман Садовий Дякуємо Вам та бажаємо успіхів!!!

 

 

 

В рамках святкування Всесвітнього дня музеїв у музеї – заповіднику «Садиба Попова» була презентована виставка «Перша світова в об’єктиві німецького військового фотографа» проєкт «Візуальна історія Запорізького краю на поштових листівках початку XX століття».

 

14 травня у виставковому залі Василівського історико-архітектурного музею-заповіднику «Садиба Попова» було відкрито виставку «Сакральна історія. Зв’язок з небом» , присвячену пам’яті талановитої художниці, архітекторки, жінки, яка лишила по собі вагомий слід в історії м. Василівка,- Ніни Опанасівни Рєчки .
Закінчивши Запорізьку державну інженерну академію, впродовж тридцяти п’яти років очолювала «Василівка містпроєкт», та піклувалась про естетичне обличчя нашого міста.
Ті, хто знав Ніну Опанасівну особисто, згадують її як добру, чуйну, гостинну, духовно наповнену та художньо обдаровану людину, яка завжди була готова прийти на допомогу. На жаль, сьогодні мисткині вже немає з нами, але пам’ять про неї буде жити вічно.
Ніна Опанасівна присвятила Василівці, її розвитку все своє життя. Відкривши в 2009 р. «Галерею народної творчості», художниця залучала місцевих жителів до мистецтва та краси. Всі роботи майстрині пронизані духовною наповненістю, сакральним знанням, у кожне своє полотно вона вкладала величезний філософський зміст, який треба було не тільки побачити очами, а й відчути серцем.
           
9 травня Україна відзначає День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
КЗ Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова», як центр збереження історії, сьогодні вшановує пам’ять усіх тих, хто боронив наші землі від нацистських загарбників. Пам’ять. Це не просто частина історії. Пам’ять – це наша совість, біль та наша гордість.
Війна. За цим коротким і страшним словом – згарища, запеклі бої, зруйновані міста і села, сльози матерів і дітей. Ми – жіночий колектив, а тому доля жінки у цій страшній, кровопролитній війні відгукується в наших серцях найсильнішим болем. У війни не жіноче обличчя… адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога. В різні періоди на фронті зі зброєю в руках воювало від 600 тисяч до 1 мільйона жінок. З них 80 тисяч були офіцерами. 87 жінок отримали звання «Герой Радянського Союзу».
А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів. Скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків.
8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в передмісті Берліна акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. Ворог здався. В цей день, вшануймо пам’ять героїв, безстрашних воїнів, які мужньо боролись за наше майбутнє та пам’ятаймо, якою страшною ціною далась ця перемога.

До дня Світлого Христового Воскресіння у Василівському історико-архітектурному музеї-заповіднику “Садиба Попова” відкрилася виставка великодніх поштових листівок кінця ХІХ – початку ХХ століття.

“Христос Воскрес!”-цим радісним вітанням підписували листівки дворяни, міщани і навіть селяни. В кінці XIX століття листівки або «відкриті листи» користувалися великою популярністю в Російській імперії. Яскраві картинки стали модним подарунком на головні свята – день ангела, Різдво і Великдень.
Оскільки в Європі листівки не користувалися таким попитом, як у нас, деякі західні видавництва друкували їх для Російської імперії. Саме з Європи на великодні листівки, крім традиційних яєць, пасок, храмів і весняних пейзажів, потрапили образи, для нашого побуту зовсім нехарактерні, наприклад, зайці чи курчата. Основну ж масу становили чорно-білі фотолистівки сентиментального змісту.
Колектив музею-заповідника вітає всіх з прийдешніми святами! Бажаємо у Ваш дім добра і благодаті. Нехай на душі завжди буде спокійно, над головою – мирне і ясне небо, а поруч – надійні і вірні друзі. Ми бажаємо, щоб Великдень приніс Вам теплоту і радість в серці. Нехай Господь дарує Вам свою любов і міцну віру в душі. Зі святом!

 

 

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко:
«У Запоріжжі заклади культури надихають, люди, що там працюють, вражають»

22 квітня 2021 року, перебуваючи з робочою поїздкою у Запорізькому регіоні, Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко завітав до Національного заповідника Хортиця, обласної універсальної наукової бібліотеки, обласного краєзнавчого музею та академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. В.Г. Магара, де ознайомився із досягненнями та проблемами закладів. В історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» Національного заповідника Хортиця було презентовано проєкт перетворень на Хортиці, запланованих на 2021 рік. Цього року планується реставрація та відкриття Музею історії Запорозького козацтва та оновлення Кургану єдності України. Учасниками заходу стали Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко, голова Запорізької облдержадміністрації Олександр Старух та генеральний директор ПАТ «Запоріжсталь» Олександр
Мироненко. Концепт проєкту передбачає реконструкцію будівлі, будівництво оглядового майданчика, доріжок, благоустрій, озеленення території навколо та оновлення Кургану. Далі разом з Міністром культури та інформаційної політики України Олександром Ткаченком культурні об’єкти відвідали заступниця голови Запорізької обласної державної адміністрації Злата Некрасова та директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Владислав Мороко.
Обласна універсальна наукова бібліотека, заклад, що працює з 1905 року, сьогодні нараховує 1,5 млн документів бібліотечного фонду. Тут зберігаються сотні цінних рідкісних видань, унікальна колекція мініатюр – до 200 тисяч екземплярів. За словами співробітників закладу, карантинні обмеження ще більше стимулювали цифрову трансформацію бібліотеки і відтепер громадяни можуть отримати більшість послуг онлайн. Як розповіла директор бібліотеки Ольга Волкова, заклад співпрацює з багатьма організаціями, виграє гранти та реалізує на своїх майданчиках, у співпраці з неурядовими організаціями, численні інформаційно-просвітницькі і культурні проєкти, десятки соціальних ініціатив.
– Приємно бачити справді потужну бібліотеку. Я вражений такою кількістю соціальних проєктів, заходів та ініціатив, які реалізує колектив закладу. Впевнений, що втіливши в життя всі свої плани з реконструкції та модернізації, цей просвітницький центр зможе скласти конкуренцію провідним бібліотекам України, – поділився Олександр Ткаченко своїми враженнями.

Також посадовці завітали до музично-драматичного театру ім. В.Г. Магара, де поспілкувалися з його творчим колективом. В закладі працюють 5 народних артистів, 8 заслужених артистів, 2 заслужених працівників культури України. Кожного року театр показує близько 400 культурно-мистецьких програм. І сьогодні його колектив презентував гостям декілька уривків із вистав свого репертуару та репетицію однієї зі сцен майбутнього театрального шедевру.

На згадку про себе Міністр культури та інформаційної політики України залишив у книзі пам’яті театру свої побажання колективу:
«Натхнення, радості та нових вистав і вдячних глядачів».
Свою подорож Запоріжжям Олександр Ткаченко завершив відвіданням обласного краєзнавчого музею – центру краєзнавчої, туристичної та пам’яткоохоронної роботи в Запорізькій області. У музеї зберігається понад 112 тис предметів державної частини Музейного фонду України. Тут створені та діють 20 експозиційних і три виставкові зали. Протягом 20 років закладом видається науково-теоретичний щорічник «Музейний вісник», який багато років залишався єдиним фаховим виданням з музейної справи в державі. Музей бере участь у міжнародних, всеукраїнських та міжрегіональних музейних та туристичних конференціях, виставках і фестивалях.

– Я бачив багато подібних закладів в різних регіонах України і Запорізький обласний краєзнавчий музей значно відрізняється в кращий бік. Це живий науково-просвітницький центр з непересічним персоналом і цікавими та часом унікальними експозиціями. Тому разом з обласною владою ми шукатимемо можливості для його підтримки та розвитку, – підкреслив Олександр Ткаченко.

За результатами робочої поїздки у Запорізький регіон, Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко зазначив:
«Запоріжжя зробило своїм слоганом – місто щастя. На перший погляд незвично для усім відомого українського промислового і технологічного міста, але не все так однозначно. Тут водночас культура та історія – насправді мають зміст. Бо на підсилення Хортиці є потужні культурні заклади, які дуже надихають. Як і вражають люди, що там працюють та вкладають душу. Карантин максимально ускладнив життя закладів культури, але ніхто не втратив мотивації. Команда Запорізького академічного обласного музично-драматичного театру імені В. Г. Магара намагається зробити цікаві вистави, якими потім можна збирати овації вдячного глядача. Колектив Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки перетворив її в місце, яке хочеться відвідувати, і проблем з читачами тут не спостерігається. Запорізький обласний краєзнавчий музей має потужний музейний фонд та експозицію. Тому спробуємо знайти можливості його підсилити разом із обласною владою та попрацювати над реставрацією історичної споруди національного значення. Тож Запоріжжя – не тільки про індустріальний туризм. Це ще й про чудові вихідні з прекрасною культурною програмою».

ЛисУСІМПроВізитМіністра

 

26 квітня 2021 року роковини катастрофи на Чорнобильській АЕС.
35 років тому на 4-му енергоблоці сталася катастрофа планетарного масштабу, яка є найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Відлуння цієї трагедії відчувається і зараз, а це означає, що ми маємо вшанувати тих, хто поклав своє життя або віддав своє здоров’я за те, щоб ми сьогодні могли спокійно жити і розбудовувати нашу власну державу.
Це день назавжди змінив історію Чорнобильської АЕС. День, який сколихнув увесь світ та змінив ставлення до використання мирного атома. День, який змінив долі сотень тисяч людей. Чорнобиль назавжди залишиться мовчазним символом людського горя.
Вічна пам’ять загиблим. Низький уклін тим, хто приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Цей дощ – як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
І прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ганки.
Жив-був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.
Ліна Костенко

ОГОЛОШЕННЯ

про проведення конкурсного добору на посаду директора комунального

закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник

«Садиба Попова» Запорізької обласної ради

Запорізька обласна рада оголошує конкурс на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей- заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради.

  1. Строк приймання документів на участь у конкурсі

Документи на участь у конкурсі приймаються 3 20 квітня 2021 року . упродовж 30 днів до 19 травня 2021 року (включно).

  1. Початок формування конкурсної комісії

Запорізька обласна рада (далі – Орган управління) розпочинає формування конкурсної комісії з проведення конкурсного добору на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради з 20 квітня 2021 року.

  1. Умови проведення конкурсу

Обов’язковою умовою проведення конкурсного добору є його відкритість.

Представники засобів масової інформації та громадськості мають право бути присутніми на засіданнях конкурсної комісії під час проведення співбесіди з кандидатами, під час якої публічно презентуються запропоновані проєкти програм розвитку закладу культури на один і п’ять років.

Орган управління забезпечує відео- та аудіофіксацію всіх засідань конкурсної комісії та розміщує матеріали засідань конкурсної комісії на своєму офіційному вебсайті zor.gоv.uа.

Усі зацікавлені особи можуть взяти участь у конкурсі на посаду директора комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради.

Особа, яка бере участь у конкурсі, упродовж 30 днів з дня оголошення конкурсу подає до виконавчого апарату Запорізької обласної ради такі документи:

– заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;

– автобіографію, що містить прізвище, ім’я та по батькові, число, місяць, рік і місце народження, інформацію про громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), контактний номер телефону та адресу електронної пошти чи іншого засобу зв’язку, відомості про наявність чи відсутність судимості;

– копію документа, шо посвідчує особу, копії документів про вищу освіту;

– два рекомендаційні листи довільної форми;

– мотиваційний лист довільної форми.

Особа може надати інші документи, які, на її думку, підтверджують її професійні чи моральні якості.

Зазначені документи надсилаються на поштову та електронну адреси: проспект Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, відділ трудових відносин управління з питань соціально-економічного розвитку та бюджету виконавчого апарату Запорізької обласної ради, номер контактного телефону:

(061) 239-07-12, Волкова Наталія Євгенівна; електронна адреса: kadry@zor.gоv.uа.

Відповідальність за достовірність поданої інформації несе кандидат.

Публічні презентації проектів програм розвитку закладу культури на один і п’ять років кандидати презентують під час другого засідання конкурсної комісії.

  1. Строки проведення конкурсу

Конкурсний добір починається 19 квітня 2021 року та закінчується не пізніше 19 червня 2021 року.

  1. Вимоги до кандидатів для участі у конурсі

Кваліфікаційні ВИМОГИ:

– вища освіта;

– стаж роботи у сфері культури не менше трьох років;

– володіння державною мовою;

– здатність за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов’язки.

Не може бути призначена на посаду керівника комунального закладу культури особа, яка:

– за рішенням суду визнана нездатною або її дієздатність обмежена;

– має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку, або на яку протягом останнього року накладалось адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;

– є близькою особою або членом сім’ї керівників органу управління.

3 інформацією, що стосується умов праці, відомостями про матеріально-технічну базу закладу культури, фінансову звітність за попередній бюджетний період закладу культури можна ознайомитись на офіційному вебсайті Запорізької обласної ради zor.gоv.ua

2 квітня 2021 року у Мелітопольському міському краєзнавчому музеї відбулася презентація тематичної виставки
“Перша світова в об’єктиві німецького військового фотографа”.
в контексті проекту “Візуальна історія Запорізького краю на почтових листівках початку ХХ століття. Координатори проекту: дослідник історії Запоріжжя краєзнавець Ігор Сергійович Павелко та історик Валерій Стойчев.
Поштова листівка – це унікальний артефакт, в якому відображені практично всі явища тієї чи іншої епохи.
9 лютого 1918 року Центральна Рада підписала в Бресті договір, за яким Німеччина і її союзники визнали незалежність України і взяла на себе зобов’язання надати їй військову допомогу в обмін на поставки продовольчих товарів. Незабаром на територію України увійшли війська з Німеччини і Австро-Угорщини. На весні (20 травня) 1918 року німецькі війська увійшли до Мелітополю. Ці події знайшли відображення у видових поштових листівках весни-осені 1918 року.
Основою виставки стали події Першої Світової війни: Румунський фронт 1917 – початку 1918 року, десантування німецьких військ з портів Румунії (Констанца, Браїла) до українських портів: Одеси, Севастополя, Ялти, Бердянську. Генічеську.
Матеріали виставки представлені з фондів Василівського історико-архітектурного музею-заповідника “Садиба Попова” ЗОР, Мелітопольского Краєзнавчого музею, приватних колекцій Запоріжжя, Луцька, Бердянську. Повсякденне життя населення Криму, Бердянську, Мелітополя, німецьких сіл Мелітопольського повіту (Гальбштадт, Дармштадт, Орлово, Альтенау, Пришиб та шн.) представлені в вперше.
Німецьким військовим фотографом зафіксовані унікальні події Першої Світої війни: в окопі на фронті, військовий парад у Мелітополі, повсякдення життя німецьких військових на території України, Запорізького краю.
Запрошуємо Вас завітати до Мелітопольського міського краєзнавчого музею та здійснити захоплюючу подорож у бурхливе минуле – відвідати виставку ” Перша світова в об’єктиві німецького військового фотографа”.
    
Співробітники КЗ Василівський історико архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова», сьогодні, п`ятнадцятого березня, відвідали Василівську загальноосвітню школу №3 в рамках проведення тижня історії рідного краю. Організатор екскурсій Богданова Вікторія Анатоліївна провела для учнів 10 та 11 класів виїзну екскурсію-презентацію на тему: «Візуальна екскурсія. Таємничі підземелля Садиби Попова» Учні виявили неабиякий інтерес до теми – задавали питання та активно приймали участь в обговореннях. Дуже тішить той факт, що підростаюче покоління – наше майбутнє, проявляє інтерес до історії та її вивчення.
Співробітники Садиби Попова із задоволенням вносять свій вклад – передають знання молоді.
Так ми зберігаємо історію.
Стартував марафон 5 вікендів RNZP🏃‍♂️
🔸13.03.2021 !!!! Гарна ініціатива та цікавий досвід для всіх учасників та мешканців Василівки!!! Одна з можливостей знайомства та спілкування з цікавими людьми!!!
               
1 березня 2021 року виповнюється 188 років з дня народження Василя Павловича Попова – людини, яка є ключовою фігурою в історії нашого містечка. Народився він 1 березня 1833 року, тут, у Василівці, рано лишився без батька, тому вихованням маленького Василя займалась матір – Олена Олександрівна. Жінка була суворих поглядів, сильна та вольова, і ці риси вона передала і своєму синові. Сучасники згадували Василя Павловича, як людину владну та чесну. Він вирішує пов`язати своє життя саме з рідною йому Василівкою, оселившись тут. Попов займався розвитком та благоустроєм міста.
Вийшовши у відставку в чині генерал-майора, Попов починає будівництво своєї мрії – палац, який не поступався б красою Воронцовському маєтку в Алупці. Василь Павлович став ініціатором будівництва палацового комплексу, більш відомого як «Замок Попова». Його мрія – збулась. Нажаль сам Попов не встиг вдосталь намилуватись своїм творінням, однак, його справу продовжив старший син – Юрій, який перетворив замок в загальновідомий, далеко за межами Імперії, культурний центр. Садиба Попова частково збереглась і дотепер, та радує око туристів і відвідувачів музею-заповідника.
 

25 лютого виповнюється 150 років від дня народження без перебільшення великої української поетеси, драматурга і громадської діячки, класика української літератури. Леся Українка — одна з найвизначніших постатей в історії української літератури. По собі вона залишила великий літературний доробок – вражаючі поеми, прозові твори, вірші, публіцистичні статті, переклади світової класики.
За свої погляди і творчість поетеса перебувала під негласним наглядом поліції, і цензура не раз забороняла її твори. Більшість своїх робіт вона публікувала за кордоном Російської імперії – Берліні, Дрездені, Празі, Відні.
Це вона, вслід за Шевченком, переконала свій народ у тому, що він може говорити й бути почутим, претендувати на визнання й славу. Це вона заново приєднала українську культуру до засадничих цінностей європейської цивілізації.
Іван Франко говорив про Лесю: «Мимоволі думаєш, що ся хора, слабосильна дівчина – трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну» – такою вона і була. Сильною, мужньою, відвертою та чесною.
26 лютого в Україні відзначається День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Цього дня, 7 років тому, кримський парламент мав зібратися на сесію за порядком денним. Під будівлею Верховної Ради Криму зібралися прибічники цілісності України, їм на противагу виступили проросійські активісти на чолі з Сергієм Аксьоновим, який згодом очолив самопроголошений окупаційний уряд Криму.
Прибічникам територіальної цілісності України, кримськотатарським і проукраїнським активістам, в той день вдалося не допустити проведення сесії кримського парламенту. Наступного дня його було захоплено російськими військовими.
Після окупації Криму Росія почала кримінальне переслідування учасників проукраїнського мітингу 26 лютого. За провадженням, відокремленим у цій справі, до 8 років колонії було засуджено заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, якого згодом вивезли з Криму за сприяння президента Туреччини.
22 лютого 2021 р. виповнюється 152 роки з дня народження Павла Васильовича Попова – молодшого сина Василя Павловича Попова, ініціатора будівництва палацового комплексу в
містечку Васильєво.

Народився Павло в родині дворянина генерала Василя Павловича Попова та дружини його – Варвари Степанівни Попової (колишньої фрейліни з роду Челищевих). Батько покладав на Павла великі надії, проте, син пішов проти волі батька і одружився з дівчиною яка була дочкою управляючого маєтку Караджа – Пауліні Юліанівні Моржицькій, внаслідок чого був позбавлений батьківського спадку. Закінчив курс в Імператорському С-Петербурзькому Університеті з дипломом 1-го ступеню. До 1893 року Павло Васильович працював викладачем Інституту інженерів шляхів зв`язку.
Після смерті батька в
1894 році, вони з братом Юрієм розділили спадок. Після розділу Павло отримав кримський маєток Караджа, нерухомість в Сімферополі та Ялті. Був Ялтинським повітовим предводителем дворянства, меценатом.
На 1917 рік Павло Васильович Попов мав чин дійсного статного радника. До жовтня 1920 р. проживав в Ялті, а після встановлення в Криму радянської влади, він, разом з родиною, емігрував у Францію, в Париж, де з 1929 по 1937 рр. займав посаду Головуючого Таврійського повітового об`єднання Союзу російських дворян в Парижі. Незважаючи на те, що Павло одружився без батьківського дозволу, зі своєю першою та єдиною дружиною він прожив щасливо усе життя.
Помер Павло у 1943 році і був похований на цвинтарі Сент-Женевьев-де-Буа в Парижі.
Сьомі роковини розстрілів на Майдані: дні, що змінили історію країни.
7 років тому мирний протест на Майдані перейшов у гарячу стадію. Запланований мітинг під Верховною Радою перетворився на криваву бійню і вже через 3 дні українці прокинулися в іншій країні. Тодішній режим був повалений ціною понад сотень життів протестувальників, яких згодом назвали Небесною Сотнею.
Ці дні стали переломними для українців, пам`ятаймо про те, що масові вбивства в центрі Києва в лютому 2014 року стали одним із найбільш трагічних епізодів сучасної української історії.
Всесвітній день екскурсоводів в Запорізькому обласному краєзнавчому музеї. Концепт-презентація “туристичні можливості області”. Вітаємо всіх зі святом!!!!
Дякуємо всім за спілкування та теплий прийом !!!!
Порівняння результату створення акварельної роботи від задуму-начерку … Відтворення давно втрачених деталей і окремих об’єктів під час історико-архітектурних досліджень дозволяють поринути у прекрасний світ архітектури, доторкнутися до розуміння первинного задуму архітектора. Згадуємо “Садибу Попова”…. – Олександр Харлан
Володимир Іванович Вернадський – перший президент Української академії наук.
Одна з наймасштабніших постатей серед синів українського народу. Вернадський здобув визнання як основоположник наукових напрямів і нових наук про Землю, творець революційного вчення про біосферу, видатний природознавець, мінералограф і кристалограф, основоположник геохімії, біохімії, радіології, перший президент Української академії наук. Він розробив ґрунтовний план діяльності Академії наук, започаткував численні напрями наукових досліджень, згуртував плеяду відданих науці людей, проводив широку культурно-просвітницьку роботу.
Антарктична станція «Академік Вернадський»
була відкрита в лютому 1996 року, коли Англійське Антарктичне Товариство передало Україні станцію «Фарадей».
Наукова база на Аргентинських островах поблизу Антарктичного півострова була заснована під час Британської експедиції на Землю Грейама в 1934-1937 роках. У 1947 році англійці вирішили заснувати повноцінну цілорічну метеорологічну станцію. Проект передбачав заснування станції на основі першої будівлі на острові Вінтер. Однак, коли експедиція висадилась в кінці січня на цей острів, то не виявила ніякої будівлі. Лише пізніше на протилежному березі протоки були знайдені залишки дерев’яної споруди, що дозволило припустити, що будівлю знесло гігантською хвилею. В зв’язку з цим перші зимівники були змушені будувати будинок для себе своїми силами з підручних засобів. Станція була названа базою F, і була призначена для зимівлі 4-6 чоловік. Аж до 53-го року люди зимували на цьому місці. І лише в 54-му році нова будівля була побудована на сусідньому острові Галіндез, де вже могли зимувати до 10-ти чоловік. Остання велика перебудова станції була в 1980 році, коли було прибудовано двоповерхову будівлю до старої одноповерхової. У 1977 році база F була перейменована в станцію “Фарадей”.
На станції проводилися наукові дослідження за декількома напрямками. Спочатку основна увага приділялася метеорологічній програмі. Таким чином, дана станція має унікальний найдовший ряд безперервних метеорологічних спостережень в районі Антарктичного півострова. У 1957 році почалася програма геофізичних досліджень, що включає в себе магнітометричні і іоносферні дослідження.
У 1957 році на станції був встановлений спектрофотометр Добсона, що поклало початок вимірам вмісту озону в атмосфері.
У 1996 році за 300 км на південь від «Фарадея» відкрили нову, більш сучасну станцію «Розера», яку обладнали злітною смугою і можливістю одночасного розміщення близько 100 фахівців у літній сезон. Стало економічно невигідно утримувати в одному і тому ж районі дві станції. Закривати станцію теж досить дорого, крім того таку цінну.
У листопаді 1993 року Великобританія розповсюдила через свої посольства пропозицію про передачу станції «Фарадей» на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу одній з «неантарктичних» країн.
У серпні 1994 року було прийняте рішення передати станцію «Фарадей» Україні. У серпні-вересні 1994 року проходила двадцять третя сесія SCAR, на якій Україну вступила у цю міжнародну організацію, яка займається науковими дослідженнями в Антарктиці.
У 1994 році стартував проект «Україна повертається в Антарктиду», на який фонд Сороса «Вiдродження» виділив грант у сумі $ 12 тис. Британці передали станцію разом з обладнанням, серед якого полярна реліквія – спектрофотометр Добсона – прилад для вимірювання озону, завдяки якому в 80-х роках була відкрита озонова діра над Антарктидою. Українські полярники підняли синьо-жовтий прапор над станцією 6 лютого 1996 року. Станція отримала назву «Академік Вернадський».
Чисельність української експедиції зазвичай не перевищує 15 осіб, в основному вчених. Тон задають геофізики і метеорологи – станція орієнтована насамперед на вивчення клімату.
Чим ясніша погода, тим більше роботи. Раз на тиждень – зв’язок з Києвом. Священний день в українських полярників є п’ятниця – генеральне прибирання, сауна, вечеря з вином. Обов’язково у вечірньому костюмі. Погожими літніми днями (в Україні в цю пору святкують Різдво) – підкорення льодових гір поблизу станції.
Комунальний заклад Василівський історио-архітектурний музей- заповідник “Садиба Попова” відкритий 🙂🙂🙂 для відвідування:
Понеділок – четвер з 8:00 – 17:00; п’ятниця з 8:00 – 15:45;
субота, неділя з 9:00 – 16:00;
Ласкаво просимо !!!!
15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Після Другої Світової війни війська СРСР брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. Найбільш масштабною та трагічною була війна в Республіці Афганістан. 10 років – з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року тривала війна. Через афганське пекло пройшли десятки тисяч солдат.
Нікого з нас не можуть лишити байдужими страшні цифри: кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, – наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, – також наш співвітчизник. За даними офіційних джерел, під час афганської війни загинули понад 15 тисяч солдатів, Україні війна обійшлася у більш ніж чотири тисячі загиблих.

 

 

Навіть звичайні побутові предмети можуть мати власний день народження, наприклад праска. Хоч прилади для прасування одягу відомі ще з IV століття, офіційним днем народження праски вважають 10 лютого 1636 року. Адже саме цим днем датована перша письмова згадка про праску простого нагрівального типу. У записі навіть вказана його вага — 10 кілограмів.

Колекція прасок у фондах ВІАМЗ «Садиба Попова»: інформаційний потенціал джерела

Будь-яка епоха залишає за собою слід у вигляді матеріальної та духовної культури, на основі якої формується суспільний історичний досвід. Його показниками є пам’ятки культури, сукупність яких складає національне багатство будь-якого суспільства, визначає його матеріальний та духовний потенціал. Саме тому музейна діяльність, при всьому її різноманітті, засновується на вивченні та використанні музейних предметів – пам’яток матеріальної та духовної культури.

Значну частину фондів Василівського історико-архітектурного музею-заповіднику «Садиба Попова» складають предмети етнографії, серед яких ми маємо колекцію прасок, кількістю 35 одиниць.

Праска, такий необхідний в будинку пристрій, має давню історію. Спочатку існував рубель, що нагадував фрагмент пральної дошки. Однак справжня праска відома вже дві з половиною тисячі років. Винайшли її в Китаї, на батьківщині шовку та фарфору. На її історію розвитку вплинули греки, які винайшли спосіб плісировки за допомогою гарячого металевого прута. Також відомо, що римляни прасували одяг металевим молотком. Загалом до появи першої праски використовували все, що траплялося під руку: скляні шари, залізні кружки, наповнені гарячою водою, а також інструменти, схожі на велику сковороду.

Комплектування нашої колекції почалося з моменту заснування музею, в 1993 р. Частково вони були передані із фонду Василівського краєзнавчого музею та нараховують на сьогодні 35 одиниць. За нечисельними свідченнями жителів м. Василівка наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. праски купували в сільських лавках, у приїжджих купців, в місті. У радянський період вони продавалися в лавках та магазинах. Праски передавали із покоління в покоління, від бабусь та батьків.

Деякі екземпляри були знайдені в покинутих будинках, де вони знаходилися протягом багатьох років. Саме з цієї причини частина прасок нашої колекції погано збереглася: втрачені ручки та тримачі, зігнуті та зламані засувки, корпуси корозійовані.

У колекції музею «Садиба Попова» представлені два види старовинних прасок: вугільні (жарові) та литі (чавунні).

Підсумовуючи, наголосимо, що за роки існування історико-архітектурного музею-заповіднику «Садиба Попова» у його фондах було зібрано колекцію прасок як важливе джерело дослідження побуту населення. На сьогодні широко представлені експонати кінця ХІХ – ХХ ст. (до моменту виходу даного предмету із використання в побуті). Робота по комплектації колекції прасок продовжується.

Виставка відкрита на постійні основі. Відвідати наші виставкові зали та ознайомитися з колекцією прасок Ви можете у зручний для Вас час.

 

 

          Комунальний заклад Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» ЗОР активно співпрацює з відділенням денного перебування. Вже вкотре ми, працівники науково-експозиційного відділу, відвідали підопічних відділення, цього разу було презентовано віртуальну екскурсію старим містом: «Вулицями старої Василівки». Дуже тішить той факт, що екскурсанти, традиційно, були дуже уважними, активними, контактними – задавали питання та активно ділились своїми історіями. Працювати з такою вдячною публікою – задоволення!

 

 

 

УМОВИ КОНКУРСУ!!!

  1. Бути закоханим у свою другу половинку!
  2. Прийти до музею і сказати чарівну фразу «Ми закохані!»
  3. Зробити романтичні фото на території замкового комплексу.
  4. Підписатися на @sadyba_popova та @shylo_svetlana.
  5. Викласти своє найвдаліше фото у профілі Instagram з відміткою
    @sadyba_popova та @shylo_svetlana.

14 лютого 2021 року ми викладемо в сторіз усі конкурсні фото та проведемо голосування за результатами якого і визначиться переможець.
Ви можете закликати Ваших друзів та знайомих до голосування! Бажаємо всім учасникам успіху і натхнення!

 

Сьогодні, 29 січня, Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» відзначає 28 річницю свого заснування. Наш молодий заклад за роки свого існування пройшов шлях від аматорського музею, заснованого ентузіастами на волонтерських засадах, до повноцінного музею-заповідника, який відомий на всю Україну, та навіть за її межами.

І 28 років тому, і зараз працівники музею-заповідника крапля за краплею збирають, систематизують та несуть у маси історію маєтку та нашого краю. Сьогодні вашій увазі пропонується наступний випуск видання «Василівська старовина» том 5.

 

А також, з нагоди заснування Василівського історико-архітектурного музею-заповідника запрошуємо відвідати нову виставку – Портрети дворянської родини Попових.




Хто не знає своєї історії, той не вартий свого майбутнього.

Зберігаймо історію разом.

 

 

Перші кіборги

Історичний бій відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути. Загін із кількох сотень київських курсантів і козаків «Вільного козацтва» захищали підступи до Києва від кількатисячного підрозділу російської Червоної гвардії на чолі з есером Михайлом Муравйовим.

Незважаючи на значну кількісну та технічну перевагу червоногвардійців, відважні українські воїни героїчно тримали опір впродовж 5 годин, що дозволило затримати наступ російських сил на Київ.

Бій під Крутами став успішною оборонною операцією. Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу.

Події Української революції засвідчили: державність без армії неможлива.

В День пам’яті Героїв Крут, пам`ятаймо, за що боролись і чому стали до бою ті молоді хлопці, цвіт нації, ті, кому судилось увійти в історію боротьби за майбутнє України. За світле, щасливе майбутнє, наше та наших дітей, за націю та віру, тоді і зараз – разом.

 

 

Den_pamyati_Geroїv_Krut (1)

Щороку 22 січня українці відзначають День Соборності України – свято,

що символізує єдність та цілісність українських земель. Цю дату без перебільшення можна назвати знаковою для українського державотворення. Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена саме в цей день у 1918 році IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в одну державу.
Крізь роки, незважаючи на перешкоди, українці доводили свою єдність: 22-е січня 1990-го року – мільйони українців вишикувалися в справжню живий ланцюг, що розтягся від Києва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День української єдності та свободи.
А вже 21-го січня 1999-го року відповідно до Указу Президента України № 42/99 День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави.
Складний та тернистий шлях пройшла Україна до своєї мети – свободи, цілісності та незалежності. Ми, діти України, не маємо жодного морального права знехтувати здобутками наших предків, які своєю незламною силою духу довели собі та усьому світові, що українці цілісні та неділимі. Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Зберігаймо цей безцінний скарб!

 

Den_Sobornosti_2021 (1)

 

Міжнародний день селфі в музеї
Міжнародний флешмоб заснувала в 2014 році британка Мар Діксон, яка веде сайт про музеї та мистецтво. Щороку день селфі відзначається у третю середу січня.
Цьогорічне свято припало на період жорсткого карантину, який передбачає закриття для відвідування музеїв, розташованих в закритих приміщеннях. Співробітники науково-експозиційного відділу музею-заповідника «Садиба Попова», не залишились осторонь «селфі дня». Попри особливі, обмежені умови проведення, ми спробували відтворити фото грузинської княжни Катерини Іраклієвни Ратієвої (у дівоцтві Багратіон), двоюрідної сестри станнього власника маєтку «Васильєво» Юрія Васильовича Попова. Тієї самої грузинської княжни, яка невільно (але небезпідставно) стала прототипом привиду «Замку Попова».

Вони витримали – не витримав бетон!
Нині вшановують пам’ять захисників, які тримали оборону Донецького аеропорту з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року під час війни на сході України. «Кіборгами» героїчних українців прозвали вороги, які були шоковані, що живі люди здатні так довго, стійко та незламно боронити будови аеропорту.
Бої тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року і закінчились після повної руйнації старого та нового терміналів аеропорту. В обороні, окрім військових, брали участь волонтери та медики.
Захищаючи аеропорт, загинуло понад 200 українських захисників, поранено понад 500. Багатьох із них відзначено державними нагородами, деяких – посмертно.
Запали свічку – вшануй кожного, хто віддав своє життя, захищаючи незалежність України!

Нет описания фото.Минулої доби на Донбасі загинув український військовий — ІА «Вчасно»

 

20 вересня у Запорізькому краєзнавчому музеї відбулася презентація колекції старовинних поштових листівок.

Виставка, яка є частиною музейних фондів Василівського історико-архітектурного музею-заповідника “Садиба Попова”, спрямована на популяризацію історико-культурної спадщини Запорізького краю і почуття любові до рідної землі. В експозиції представлено 65 ретельно підібраних оригінальних листівок з видами Олександрівська, Бердянська та Мелітополя ХХ років ХХ століття. Вони дозволяють не просто побачити, як виглядали ці міста в перші десятиліття радянської епохи, а й зануритися в атмосферу його тодішнього життя. За минулий час багато дореволюційних архітектурних перлин міста безслідно зникли, а існуючі до сих пір старі будівлі, вулиці та площі змінилися настільки, що тепер їх важко впізнати. Мета виставки – дати можливість широкому колу відвідувачів заглянути в багате минуле Запорізького краю, порівняти з днем ​​сьогоднішнім і задуматися про майбутнє. Старі поштові листівки краще відповідають цій меті. Адже вони не просто раритетними творами фотографічного мистецтва, а й цінними історичними джерелами, що містять різну інформацію про зовнішній вигляд і повсякденне буття Олександрівська, Бердянська та Мелітополя минулого. Багато з них збереглися в одиничних екземплярах, а потім, можуть стати важливими документами при реконструкції пам’яток архітектури.

11 травня 2019 року 

у центральному парку “Дубовий гай” міста Запоріжжя планується проведення

Запорізького туристичного фестивалю «Запоріжжя – місце щастя»